25 лютого — 150-річний ювілей одної з найвизначніших постатей в історії української літератури — Лесі Українки. Якою ж вона була?
Народилася Лариса Косач 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинський. Зовсім маленькою її називали Лося, а в 5 років вона попросила називати її Лесею. Батьки Лесі багато уваги приділяли вихованню дітей, їхній освіті. Розвивали цікавість до літератури і мистецтва.
Вперше вірші 13-річної Лариси Косач з’явилися у журналі Зоря під псевдонімом Леся Українка. З тих пір вона публікувалась постійно. Перший поетичний збірник «На крилах пісень» вийшов у Львові в 1893 році. Потім були інші віршовані твори, публікації статей у періодичних виданнях, переклади видатних літературних творів українською мовою.
З дитинства Леся хворіла на туберкульоз кісток. В 1903 році її здоров’я різко погіршується, і вона вимушена жити і лікуватися в Криму, Італії, Німеччині, Грузії, Єгипті. Останні 10 років життя були для Лесі Українки надзвичайно плідними. За цей період вона написала драми «Блакитна троянда», «Осіння казка», «Лісова пісня», «Камінний господар», поеми «Одержима», «На руїнах», «Вавілонський полон», та ін.
Особливе місце у житті і творчості Лесі Українки займав фольклор. Ще у 13-річному віці вона написала поему «Русалка». У 1894 році виходить добірка її фольклорних записів. В Карпатах збтрала гуцульські мелодії, видала збірник «Дитячі ігри, пісні і казки».
Померла Леся Українка в Грузії, 1 серпня 1913 року на руках матері та чоловіка, Климента Квітки. Їй було всього 42 роки… Пам’ять про цю видатну людину навічно вкарбована в історію нашої країни.
